ПЛАН
1. Поняття робочого часу. Види робочого часу. Режим та облік робочого часу.
2. Ненормований робочий день.
3. Надурочні роботи і порядок залучення до них.
4. Поняття і види часу відпочинку. Види відпусток.
5. Система заробітної плати та її види. Обмеження утримань із заробітної плати.
Поняття робочого часу. Види робочого часу. Режим та облік робочого часу.
Робочий час – це час, протягом якого працівники зобов’язані виконувати доручену їм роботу на підприємстві, організації чи установі.
Тривалість робочого часу протягом неділі складає робочу неділю і відповідно тривалість робочого часу протягом доби складає робочий день.
Діюче законодавство встановлює:
• Нормальна тривалість робочого часу.
• Скорочену тривалість робочого часу.
• Неповний робочий час.
Відповідно до нормативів робочого часу його можна класифікувати:
• робочий час нормальної тривалості;
• робочий час зі зменшеною тривалістю:
• скорочений робочий час;
• неповний робочий час;
• надурочні роботи;
• робочий час зі збільшеною тривалістю:
• ненормований робочий час.
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється відповідно до ст. 51 КЗпП для таких категорій працівників:
– для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП для осіб відповідного віку;
– згідно з п. 2 ч. 1 ст. 51 КЗпП для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, – не більш як 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 163. Так, наприклад, для робітників всіх професій, які працюють на підземних роботах в діючих, тих, що будуються, і дренажних шахтах видобування кам’яного та бурого вугілля, бітумінозного сланцю, встановлюється тривалість робочого тижня у 30 годин.
Крім того, відповідно до ч. З ст. 51 КЗпП законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, науково-педагогічних працівників, лікарів та інших). Так наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25 травня 2006 р. № 319 затверджено норми робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я. Наприклад, для лікарів, зайнятих виключно амбулаторним прийомом хворих в амбулаторно-поліклінічних закладах встановлюється 33- годинний робочий тиждень.
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.
Стаття 56 КЗпП передбачає такий різновид, робочого часу як неповний робочий час. За угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Однак, на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний встановити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Закон вказує на те, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників, але оплата праці провалиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Принциповою відмінністю скороченого і неповного робочого часу є те, що скорочений робочий час є обов’язковою державною гарантією охорони праці (через зниження тривалості робочого часу) як для роботодавця, так і для працівника, годі як неповний робочий час є, як правило, результатом досягнення угоди між суб’єктами трудового договору.
Надурочні роботи – це роботи понад встановлену тривалість робочого дня (ст.ст. 52, 53 і 61 КЗпП). Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Трудове законодавство вказує, що до надурочних робіт працівники можуть залучатися лише у виняткових випадках, визначених законодавством. Такими наприклад е проведення робіт, необхідних для оборони країни, відвернення громадського або стихійного лиха, виробничих аварій та негайного усунення їх наслідків, а також у інших випадках передбачених ст,. 62 КЗпП.
Стаття 63 КЗпП вказує на категорії працівників, яких забороняється залучати до надурочних робіт. Такими є: вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до 3 років (ст. 176); особи, молодші 18 років (ст. 192); працівники, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (ст. 220 КЗпП). Законодавством можуть бути передбачені і інші категорії працівників, що їх забороняється залучати до надурочних робіт. Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою (ст. 177 КЗпП). Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ст. 172 КЗпП).
Крім того закон встановлює ряд обмежень щодо проведення надурочних робіт. Відповідно до ст. 64 КЗпП надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації. Вони не повинні перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік. Роботодавець повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.
Чинним законодавством також спеціально підсумковий облік робочого часу.
В залежності від характеру роботи на підприємстві, організації та установі може встановлюватись п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень. Таким чином робочий день при п’ятиденному робочому тижню не може перевищувати 8 годин на день, при шести денному 7 годин на день.
Скорочена тривалість робочого часу.
Скорочена тривалість робочого часу законодавством передбачена для окремих категорій працівників.(ст. 51 КЗП).
1. 24 години на тиждень – для осіб віком від 15 до 16 років, а також для учнів від 14 до 15 років, які працюють в період канікул. 36 годин – для працівників віком від 16 до 18 років.
2. для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці.
Неповний робочий час.
За погодженням між працівником і роботодавцем або уповноваженим органом, може бути встановлений неповний робочий тиждень і відповідно неповний робочий день.
Оплата праці при неповному робочому дні або неповному робочому тижню проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
При неповному робочому дні для працівника можуть бути встановлені різні режими праці:
1. скорочення числа робочих днів в неділю при збереженні нормальної тривалості робочого дня (8 чи 7 годин в залежності від 5- ти чи 6-ти денного робочого тижня);
2. певне скорочення тривалості робочого дня;
3. скорочення тривалості робочого дня при одночасному скороченні робочих днів в неділю.
Вказані режими праці можуть передбачувати розділення тривалості кожної денної роботи на частини, (наприклад доставка вранішньої та вечірньої пошти, продаж газет та журналів).
Роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень на прохання:
1) вагітної жінки;
2) жінки що має дитину до 14 років;
3) жінки що має дитину – інваліда;
4) жінки що здійснює догляд за хворим членом сім’ї.
Робота за умов неповного робочого дня, або неповного робочого тижня не тягне за собою будь – яких обмежень обсягу трудових прав працівника. Запис в трудовій книжці про неповний робочий час, не проводиться.
Час такої роботи на загальних засадах зараховується як у загальний так і безперервний трудовий стаж для обчислення права на відпустку, спеціального стажу.
Тривалість роботи в нічний час (ст. 54 КЗП).
При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється якщо скорочення вже передбачено для працівників певної категорії.
У випадках коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.
Нічним вважається час з 22 до 6 години.
Робота в нічний час забороняється:
1) для жінок, що мають дітей віком до 3 років, вагітних жінок;
2) осіб, молодших 18-ти років;
3) інших категорій працівників, непередбачених законодавством.
Час початку і закінчення щоденної роботи(зміни) передбачаються правилами внутрішнього трудового розпорядку, графіками змінності у відповідності з законодавством.
